Яблуня: 5 найкращих сортів для вашого саду

15.05.2020

Вибір сортів дерев для власного саду є надзвичайно важливим, адже плоди не кожного сорту можуть виправдати ваші очікування. По-перше, кожен сорт має свої переваги і недоліки, а по-друге, є сорти, які мають досить вузьке коло своїх пошановувачів. Часто придбання саджанців перетворюється на лотерею, адже на ринках і в садових центрах вже не зустрінеш давно відомих сортів (Білий налив, Донешта, Сніжний кальвіль, Антонівка, Ренет Семеренка), які культивували ще наші дідусі, а навіть і батьки. Доводиться вірити на слово продавця і купляти сорти з раніше невідомими назвами.

Щоб допомогти зорієнтуватися при виборі яблуні, пропоную огляд п'яти сучасних перспективних сортів, які можна успішно вирощувати в Тернопільській області. Одразу зазначу, що вартих уваги сортів є дуже багато, але так як місця у саду для всіх не вистачить, пропоную п'ятірку лідерів на основі власного досвіду їх культивування.

Вільямс Прайд (William's Pride)
Вільямс Прайд (William's Pride)

1. Вільямс Прайд (William's Pride) - літній сорт американської селекції, виведений в 1988 році внаслідок поетапного схрещування 8 різних сортів. Дерево середньоросле, бічні гілки відходять майже під прямим кутом та формують крону широкоовальної форми. Сила росту пагонів - сильна, здатність бруньок до пробудження - середня. Цвіте в середні строки. Урожай в основному формується на однорічних приростах, кільчатках і плодових прутиках. Плоди дозрівають нерівномірно: кінець липня - початок серпня. Розмір плодів 120-160 г., а їх колір в момент повної зрілості - темно-фіолетово-червоний. Смак прекрасний, кисло-солодкий, насичений, з невеличкою терпкістю, яка майже не відчувається, а додає пікантності. По смакових якостях, за оцінками садівників, перевершує вітчизняний осінній сорт Слава Переможцям. Транспортабельність плодів хороша.

Зимостійкість висока, сорт стійкий до парші та борошнистої роси, однак, може уражатися звичайним і європейським раком, а плоди - плодовою гниллю. Сорт самобезплідний, тобто для хорошого запилення потребує сусідів - яблунь інших сортів. В плодоношення вступає досить швидко - зазвичай на третій рік після посадки.

Прайм Голд (Primegold)
Прайм Голд (Primegold)

2. Прайм Голд (Primegold) - осінній сорт, виведений в 1969 році шляхом схрещування сортів Старк Голденспур і Старк Джонраймс. Дерево середньоросле, формує широкопірамідальну крону середньої загущеності. Цвіте в середньо-пізні строки. Плоди великі, масою 180-220 г., яскраво-жовті з темними підшкірними цяточками, одномірні, округлі, дуже красиві, своїм зовнішнім виглядом нагадують яблука сорту Голден Делішес. М'якоть світла, дуже соковита, кисло-солодкого смаку. Дозрівають плоди у другій половині вересня. Урожайність середня, щорічна, стабільна. В холодильній камері яблука можуть зберігатися до 2-х місяців, не змінюючи своїх смакових якостей.

Сорт скороплідний, вступає в період плодоношення на 2-3-й рік після посадки в сад. В моєму розсаднику пагони уже на другий рік після щеплення цвіли і плодоносили. Сорт стійкий до парші, стійкість до борошнистої роси - середня.

Джонаголд (Jonagold)
Джонаголд (Jonagold)

3. Джонатан / Джонаголд. Широко відомим в Україні є Джонатан (Jonathan) - американський зимовий сорт яблук, виведений в 1886 році шляхом відбору сіянців сорту Езоп Шпіценбург (Esopus Spitzenburg). Головна особливість цього сорту - плоди в звичайних умовах можуть зберігатися до квітня-травня, хоча під час зберігання дещо всихаються і вражаються так званою гіркою джонатановою плямистістю. Звичайно, знайти сьогодні цей сорт на ринку навряд чи вдасться, тому варто звернути увагу на його нащадків.

Одним із таких є Джонаголд (Jonagold) - зимовий сорт американської селекції, виведений в 1943 році шляхом схрещування 2-х сортів - Джонатан і Голден Делішес. Деревам характерна сильна сила росту, форма крони - шаровидна, середньої загущеності. Цвіте в середні строки. Плоди вище середнього і великого розміру (вага яблука зазвичай варіюється від 170 до 220 г., найбільші екземпляри можуть досягати 250 г.). Основне забарвлення плодів зеленувато-жовте, присутній досить яскравий розмито-смугастий рум'янець оранжево-червоного кольору. М'якоть щільної консистенції, соковита, хрустка, відмінного, дуже своєрідного, але гармонійного кислувато-солодкого смаку, з терпкістю. Період знімної стиглості наступає в кінці вересня. Плоди зберігаються до весни, мають хорошу транспортабельність.

Зимостійкість сорту - нище середньої, стійкість до парші - середня, до борошнистої роси - низька. Додам, що у зв'язку зі зміною кліматичних умов, зимостійкість сорту цілком достатня для культивування на Тернопільщині. Сорт буде до вподоби тим, хто любить соковиті, м'які яблука.

 Пінова (Pinova)
Пінова (Pinova)

4. Пінова (Pinova) - зимовий сорт німецької селекції, виведений в 1986 році шляхом схрещування сортів Клівія і Голден Делішес. Дерево середньоросле із зворотньопірамідальною кроною середньої загущеності. Цвіте в середньо-пізні строки. Плодоношення змішане: плоди закладаються на списиках, плодових прутиках і кільчатках. Плоди вище середнього розміру (170-200 г.), одномірні, зеленувато-жовті, з оранжево-червоним штриховато-розмитим рум'янцем, який покриває 60-70% поверхні. Завдяки зовнішньому вигляду плоди можна легко візуально відрізнити від яблук інших сортів. М'якоть кремового кольору, дуже щільна, ламка, соковита, з приємним ароматом, відмінного солодкого смаку. Знімна зрілість настає в кінці вересня - на початку жовтня.

Зимостійкість і посухостійкість висока, сорт стійкий до парші та борошнистої роси. Стійкість до бактеріального опіку - середня. З власного досвіду додам, що сорт є скороплідним (може плодоносити вже на 2-й рік після посадки), не вибагливим до умов вирощування, однак, самобезплідний - потребує сусідів - яблунь інших сортів. Схильний до перевантаження врожаєм, тому потребує обрізки і регулювання зав'язі.

Ювілейне Дельбара (Delbard Jubilé)
Ювілейне Дельбара (Delbard Jubilé)

5. Дельбар Жубіле або по-іншому Ювілейне Дельбара (Delbard Jubilé) - зимовий сорт виведений у Франції при схрещуванні сортів Голден Делішес і Лундбітроп. Дерево середньоросле з овальною, розлогою, незагущеною кроною. Цвіте в середньо-пізні строки. Плоди великі (190-250 г.), яскраво червоного забарвлення, дещо схожі на яблука Джонаголд. М'якоть кремова, дрібнозерниста, соковита, з характерним ароматом відмінного кислувато-солодкого смаку. Знімна стиглість настає в кінці вересня. Плоди зберігаються до березня, не втрачаючи смакових якостей.

Зимостійкість висока, сорт стійкий до парші та борошнистої роси. В умовах сильної спеки, без поливу, коли багато сортів почали обсипатися, Ювілейне Дельбара зберігає весь урожай. У плодоношення вступає дуже рано, плодоносить щедро. В моєму розсаднику уже на 2-й рік після щеплення Ювілейне Дельбара мало по кілька плодів. Сорт схильний до перевантаження врожаєм і частково самобезплідний, а тому потребує регулярної обрізки і перехресного запилення.

Описані сорти є в моєму розсаднику в м. Зборів.

Варто знати! Не залежно від того чи є сорт самобезплідним чи ні, в саду для кращого запилення, а відтак і вищої урожайності, доцільно садити як мінімум по 2 дерева одного роду, тобто дві яблуні, дві груші і т. д.